Сасанідська астрологія

   САСАНІДСЬКА АСТРОЛОГІЯ - етап розвитку астрології в епоху династії Сасанідів, що правили Персією з 226 по 642 рік.
   Першими сасанідськими шаханшахами були Ардашир I (226 – 240) та Шапур I (240 – 272). За цих правителів грецька наука загалом та астрологія зокрема знайшли благотворний ґрунт, на пехлеві (перську мову) було переведено безліч грецьких робіт, у т.ч. астрологічні твори Доротея Сидонського, Веттія Валента, Птолемея, Тевкра Вавилонянина, Гермеса. Одночасно перекладалися й індійські роботи з астрології. Таким чином, сасанідська астрологія стала розвиватися шляхом поєднання концепцій зороастризму з грецькими та індійськими астрологічними техніками. Особливо заохочував до розвитку науки про зірки Шапур I. Він був ліберальний до наук і толерантний у релігії: саме в його правління відкрито виступив зі своїм вченням Мані (він навіть зустрічався з Шапуром).
   Відомостей про заняття астрологією в Сасанідському Ірані після правління Шапура I збереглося мало. Проте відомо, що наприкінці IV – поч. V ст. була відредагована перська версія трактату Доротея Сидонського, до неї були додані деякі індійські теорії (зокрема, концепція навамш). Є підстави вважати, що змішання грецьких та індійських методик було головною характеристикою сасанідської астрології. Основним перським твором з астрономії та астрології цього періоду є державний "Зідж-і шах" ("Шахський зидж"). Він був написаний близько 450 і перероблений за Хосрова I Ануширвані (531 - 579), правителі, який заохочував діяльність грецьких (або греко-сирійських) та індійських вчених в Ірані. До наших днів дійшов гороскоп, складений на коронацію Хосрова I. У "Шахському зіджі" зороастрійські доктрини поєднувалися з елліністичними та індійськими елементами. Той факт, що астрологічні концепції були складовою релігійної доктрини зороастризму (державної релігії Ірану), підтверджується аналізом "Бундахішна" (IX ст.) - найзначнішого твору пехлевійської літератури. Зороастрійські уявлення про світ, викладені у цьому творі, включають теорію астрологічних епох і систему 28 накшатр (вони перераховані зі своїми перськими іменами).
   Одним з найважливіших досягнень сасанідської астрології була розробка астрологічного опису історії, тобто спроби вивчити минуле з урахуванням тлумачення річних гороскопів (на день весняного рівнодення), аналізу з'єднань Юпітеру з Сатурном тощо. Іранська астрологія сасанідського періоду істотно вплинула на пізнішу ісламську астрологію).

Література

Д.Куталев Новая астрологическая энциклопедия

Becker U. Lexicon der Astrologie

Зороастрийские тексты. Суждения Духа разума (Дадестан-именог-и храд). Сотворение основы (Бундахишн) и другие тексты

Pingree D. Astronomy and Astrology in India and Iran.// Isis. - Vol. 54, Part 2. - №176. - June 1963

Астрологический словарь / Авт.-сост. С.Ю.Головин. - Мн.: Харвест, 1998